Гравець 2007 року народження, який виступає за «Рух» U-19, вперше поїхав на збори в Словенію з основною командою. В інтерв’ю клубному медіацентру півзахисник поділився емоціями від матчів за першу команду та підсумував, як пройшов закордонний збір. 

– Минулий сезон був для тебе дуже цікавим: дебют за збірну України U-17, дебют за «Рух» U-19 у чемпіонаті. Як оціниш попередній рік?

– Попередній рік для мене був дуже продуктивний і корисний в плані досвіду і практики як на міжнародній арені, так і у чемпіонаті України U-19. Цікаво побачити та проявити себе на цьому рівні. Також я зробив висновки і знаю, над чим в майбутньому мені потрібно працювати ще більше.

– Ти граєш у центрі поля. Яка позиція є найоптимальнішою?

– Я думаю, що найоптимальніша для мене позиція – інсайд, а правий або лівий – мені без різниці. На всіх цих позиціях почуваюся комфортно. Мене також використовували опорним півзахисником, але частіше саме інсайдом.

– Як ти відреагував на те, що тебе взяли на збори з першою командою?

– Насправді я сильно здивувався, тому що це сталось дуже неочікувано. Ми якраз закінчили тренування, і Віталій Пономарьов покликав мене до себе та сказав, що я їду на збори з першою командою.

– Що скажеш загалом про атмосферу у команді?

– Тут дружня та сімейна атмосфера і мені це дуже подобається.

– Відчувається різниця у тренуваннях в першій команді, порівняно з юніорами?

– Так, тренування в першій команді відрізняються більшою інтенсивністю та швидкістю прийняття правильних рішень. Відверто кажучи, тренувальний процес давався нелегко, адже ми працювали на інших швидкостях, тому потрібна ще більша концентрація на полі. Старався виконувати всі задачі, які перед нами ставив тренер.

– Хто найбільше тебе зараз підтримує?

– Рідні, а також моя дівчина. А якщо говорити про команду, то більше спілкуюсь зі своїми однолітками, які також поїхали на збори у Словенію: Ростиславом Дяком та Іваном Денисовим. 

– Що необхідно зробити, аби закріпитись у першій команді?

– Думаю, що насамперед, потрібно мати високу фізичну та психологічну підготовку, адже перехід в основну команду це саме той крок, який є найважливішим та найважчим для молодих футболістів.

– Ти зіграв у спарингах проти «Домжале» та «Сабаху»? Які враження від цих матчів?

– Відчувалася велика різниця стилів гри у цих команд. Суперники були не прості, адже насправді складно грати проти старших та досвідченіших гравців. Втім це цінний досвід, який в майбутньому мені дуже допоможе.

– Що ти відчував, коли вийшов на поле?

– На диво, я не переживав, коли виходив на поле, а навпаки, були тільки позитивні емоції. Я розумів якщо піддатися хвилюванню, то нічого не буде виходити.

– Як загалом підсумуєш підготовчий період команди до нового сезону?

– Можу сказати, що збори пройшли добре. Ми дуже продуктивно попрацювали й готові до нового сезону, тому ставимо перед собою максимальні цілі.

– Розкажи трішки про себе, звідки ти родом, як розпочиналася твоя футбольна кар’єра? 

– Я родом з села Перерісль, Надвірнянського району Івано-Франківської області. Ще в дитинстві разом з татом дивився футбол і мені дуже сподобався один гравець. Як би банально це не звучало, але це був Ліонель Мессі. Напевно, це й був той момент, коли я вирішив, що хочу стати футболістом. 

Тато віддав мене на футбол, коли мені було 7 років. З того часу я тренувався у надвірнянській ДЮСШ. Згодом я потрапив у академію «Мункача» в категорію U-14, а через рік тато запропонував мені випробувати свої сили в Академії «Руху» і я пройшов відбір. Ми захотіли у «Рух», адже тут набагато кращі умови проживання, дуже розвинена інфраструктура, великі можливості та безліч переваг над іншими клубами.

Пам’ятаю відбір був не простий, тому що охочих потрапити в команду було дуже багато. Більшість хлопців запросили одразу на третій-четвертий етап відбору, а я проходив усе з першого етапу. Та все ж мої зусилля не були марними: я пройшов і зміг закріпитися в команді.

– За ким ти спостерігаєш у футболі? Хто твій кумир?

– Я спостерігаю за багатьма футболістами. Взірцем для мене є Кевін де Брюйне і Мартін Едегор. З клубів я підтримую «Манчестер Сіті».

– Якби не футбол, яким би видом спорту займався б?

– Був би не проти пограти у волейбол. Ще настільний і великий теніс хотів би спробувати.

– Розкажи, як любиш проводити вільний час?

– Час від часу граю у відеогру PUBG, також люблю посидіти у Tik-Tok та поспати (сміється, – ред.).

– Які фільми чи серіали дивишся?

– Люблю різні, немає улюбленого жанру. Але якщо виділити якісь конкретні, то «Реальна сталь» і «Воїн» – фільми, які я переглядав би вічно.

– Яка твоя мрія у великому футболі?

– Напевне, як і в більшості, зіграти на найвищому рівні й потрапити у збірну України.

– Які цілі ти ставиш собі на новий сезон?

– Зараз тільки одна ціль – виграти з «Рухом» чемпіонат U-19.