16-річний нападник Іван Денисов протягом сезону демонструє стрімкий прогрес: впевнена гра у команді Академії U-17 була відзначена тренерами й гравець дебютував у чемпіонаті України серед юніорів та в Юнацькій лізі УЄФА за «Рух» U-19, а також стабільно виступав за збірну України U-17. Взимку Іван отримав шанс проявити себе на дорослому рівні, адже Віталій Пономарьов взяв юного футболіста на збори першої команди у Словенії. В інтерв'ю клубному медіацентру Іван Денисов поділився думками про свій дебют в основі, різницю між юнацьким та дорослим футболом, а також розповів про свою спортивну мрію.

– Іване, розкажи, як ти потрапив у «Рух»?

– Я родом з Олександрії, що на Кіровоградщині. Футболом почав займатись у 6-ть років. Пам’ятаю, як у школу прийшли тренери та пропонували хлопцям займатись футболом. Мене це зацікавило, якось одразу відчув, що це – моє. На першому ж тренуванні забив п’ять голів і після цього тренувався вже зі старшими гравцями. В Академію «Руху» я потрапив через відбір, пройшовши всі етапи. Я проявив себе, тренери були задоволені й взяли мене у команду. 

– Ти одразу ж грав на позиції нападника, чи мав також й інші ролі?

– В дитинстві грав на багатьох позиціях: крайнього захисника, навіть у центрі захисту виходив. Втім вже на більш серйозному рівні, коли почав професійно тренуватись, то тренери ставили мене центральним нападником. Люблю забивати голи, а ще більше – святкувати їх, особливо, коли вони приносять перемогу моїй команді. 

– Чому ти обрав саме «Рух» для розвитку своєї кар’єри?

– Знайомий тренер порадив мені обрати саме «Рух», бо тут цікавий та перспективний проєкт: у клубі розраховують на молодих футболістів, будується чудова Академія. Я подумав і вирішив, що хочу сюди, мабуть, серце підказало зробити такий вибір. 

– Зараз ти на зборах із першою командою у Словенії: як тобі працювати на такому рівні?

– Це мої перші збори з основою «Руху» – незабутні враження. Неймовірно мати такий чудовий досвід у 16 років, емоції фантастичні. Поки що витримую ці складні навантаження, але мені це навіть подобається – подивимось, як ситуація розвиватиметься далі. Хлопці підтримують мене на тренуваннях, також відчуваю довіру тренерів. 

– Як ти дізнався, що поїдеш на збори з першою командою?

– Перед виїздом на збори у Словенію на один зі спарингів «Руху» взяли гравців з команди U-19: мене, Максима Баршака, Костянтина Кваса, Назара Касарду. Ми непогано себе проявили й після матчу Віталій Пономарьов сказав, що ми будемо тренуватись з першою командою. В цей момент були фантастичні відчуття, немов би метелики у животі кружляли, шалений момент.

– Про що з тобою говорить Віталій Пономарьов, які настанови ти отримуєш від нього?

– Віталій Юрійович багато спілкується зі мною та іншими футболістами. В мене частіше питає про мій стан, адже я та деякі партнери ще молоді – він переживає за нас, аби ми витримали ці навантаження. Крім того, тренерський штаб постійно підказує нам на футбольному полі. 

– Чи допомагає тобі досвід, здобутий в матчах за команду U-19 та збірну України U-17, адже в поточному сезоні тебе регулярно викликають у стан «синьо-жовтих»?

– Так, цей досвід допомагає, адже завдяки йому є впевненість у своїх діях. Крім того, з деякими футболістами я тренувався у команді U-19, а тепер ми працюємо разом у першій команді.  

Думаю, досвід гри за юнацьку збірну теж мені допомагає адаптовуватись до дорослого футболу. Зокрема, я грав проти однолітків з Німеччини, Фінляндії – вони вплинули на мій розвиток. Довелося грати проти якісних гравців з Європи, які виступають на високому рівні і це – хороша школа.

– Чим відрізняється тренування з юніорськими командами від тренувань з гравцями, які грають в УПЛ? 

– Більше професіоналізму у кожній дії. Більше віддача на тренуваннях, інше ставлення до роботи. Наприклад, сьогодні я працював у парі з Марком Сапугою – це просто космос. Те, як він відпрацьовує у кожному епізоді, читає гру, відкривається на полі. Зовсім інший рівень, якщо порівнювати з юніорським футболом. 

– Ти зіграв у першому спарингу на словенських зборах проти «Домжале». Що ти скажеш про цей поєдинок, які загалом у тебе думки про ваших суперників?

– З нетерпінням чекаю на кожен матч на цих зборах, аби перевірити, як я проявлю себе на такому рівні. Хочеться зарекомендувати себе з якнайкращої сторони, аби тренери оцінили мої якості. Сподіваюсь, якщо вдасться добре попрацювати, то мене й надалі залучатимуть до першої команди. 

Було дуже цікаво зіграти проти «Домжале», адже це цінний для мене досвід. Думаю, попри результат, в цій грі мені вдалось непогано проявити себе. Загалом «Рух» провів хороший матч і нам лише не вистачило зіграності, адже ми грали в незвичному складі, було багато молоді. Можливо, зіграла свою роль нестача досвіду. Можу сказати, що задоволений і своєю грою, і грою команди. Щодо «Домжале», то це організований суперник, словенці добре позиційно протидіяли нам, пресингували. Всі голи у спарингу були по-ділу: ми реалізували свої моменти, вони – свої.   

– Що потрібно робити, аби закріпитись у першій команді «Руху»?

– Найголовніше – самовіддача. Я бачу, як старається кожен гравець. Можливо, в деяких моментах у мене не все виходить у технічному плані, але такі речі слід компенсувати своїм бажанням. Зараз я відчуваю впевненість у собі та своїх діях, хочеться нав’язати конкуренцію старшим партнерам. Думаю, мені це вдається. І у фізичному, і у тактичному та технічному планах я додаю з кожним днем. 

– За ким ти спостерігаєш у футболі та з кого береш приклад?

– Дивлюсь матчі «Барселони». Також слідкую за АПЛ, особливо за «Манчестер Сіті» та «Манчестер Юнайтед». Чемпіонат Англії – фантастичний рівень і це те місце, куди хоче потрапити кожен футболіст. Якщо ж говорити про гравців, то зараз найцікавішим футболістом є Холанд. Те, як він забиває, відкривається, шукає зони, обирає позицію – на це слід рівнятись, слідкувати за його діями, роботою на полі та за його межами. Намагаюсь брати з нього приклад.   

– А крім футболу маєш якесь хобі? 

– Мене цікавить великий теніс. Часто на канікулах граю з батьком та братом. Слідкую за нашими спортсменами, вболіваю за них, зокрема нещодавно. Дуже прикро, що Еліна Світоліна травмувалась і не змогла пройти у півфінал Australian Open. Але до цієї стадії дійшла Даяна Ястремська, тож вболівав і за неї, і за інших дівчат, які грали на цьому турнірі та блискуче виступили в Австралії. 

– Яка футбольна мрія є в Івана Денисова?

– На цьому етапі кар'єри я мрію дебютувати за «Рух» в УПЛ. А вже колись у майбутньому хотілось би пограти в АПЛ за «Манчестер Юнайтед».