Тренер «Руху» U-14 в інтерв’ю клубному медіацентру розповів про роботу з юними вихованцями Академії, дебют команди у ДЮФЛ та відмінність між дорослими та більш юними віковими категоріями у тренувальному процесі. 

– Минулого року ви працювали у тренерському штабі Богдана Єсипа з випускним класом Академії «Руху», а цього року стали помічником старшого тренера команди «Рух» U-14 Андрія Гордея. Як вам цей новий виклик?

– Майже всю свою кар’єру я провів у дорослому футболі. У 2023 році я долучився до тренерського штабу «Руху» U-17. І це також футболісти, які вже готові до дорослого футболу. Тепер я працюю в тренерському штабі команди U-14 і це трохи інша специфіка. Зокрема, це діти, і їх треба навчати, пояснювати, показувати, бо вони тільки починають робити перші кроки у професійному футболі. Тому є багато над чим працювати. 

Для мене це великий досвід, бо одна справа тренувати вже навчених гравців, які мають техніку, базові футбольні навички. Тому, «Рух» U-14 це виклик для мене, адже можна перевірити свої тренерські навички: чи можу я навчити дітей техніки, тактики та взагалі розуміння гри в футбол. Мені цікаво і зараз я звикаю до цього.

– Яка відмінність у тренувальному процесі старших хлопців з команди U-17 і юнаків з «Руху» U-14?

– В Академії «Руху» всі команди працюють за однією програмою. Відмінність лиш у тому, що залежно від віку змінюється тривалість вправ, паузи між ними, серйозніші вимоги до старших гравців. Якщо ми говоримо про дітей, то вправи в них менш інтенсивні, ніж у старших вікових категорій, триваліші паузи. Також є школа. Наприклад, старші вихованці Академії навчаються зранку, тож вони мають багато часу після обіду. Тоді як у дітей дещо інший, швидший графік: тренування, обід, школа, уроки. Тому переважно більш юні хлопці мають менше часу на тренування.

– Зовсім нещодавно ви самі були гравцем. Наскільки цей фактор допомагає вам зараз у тренуванні команди?

– Щоб стати хорошим тренером, треба забути, що ти був футболістом. Так, цей досвід гри нікуди не дінеться. Але одна справа грати, а інша справа тренувати і відповідати за цілу команду. Бо коли ти граєш ти відповідаєш сам за себе, а коли тренуєш ти відповідаєш за весь колектив. 

– Як пройшов підготовчий період до сезону? В яких кондиціях хлопці підійшли до старту дебютного сезону в ДЮФЛ?

– Знову повертаємось до теми різниці між дорослим та дитячим футболом. Дорослі гравці, коли є відпустка чи канікули, готуються, проводять індивідуальні тренування. Тоді як діти все ж поводяться як діти: у них є літні канікули, хтось поїхав до бабусі з дідусем. Багато гравців приїхали, скажімо, не зовсім в оптимальній формі. Тому через тиждень в них почалися проблеми, пов’язані з мікротравмами та набором кондицій. 

Та загалом команда непогано попрацювала. Зокрема, виграла турнір у Вінниці – Utnost Cup. Це перший подібний досвід для хлопців і вони дебютують на рівні ДЮФЛ. Дітям потрібен час, щоб звикнути до такого режиму та до нових завдань. Адже одне діло їздити та виступати на турнірах, а інша справа – грати у регулярному чемпіонаті.

– Який футбол хоче бачити у виконанні своїх підопічних тренерський штаб команди? 

– Знову ж таки наголошу, що вся Академія працює в одному векторі: це інтенсивний, швидкий, вертикальний футбол. Хочеться, щоб всі команди зі структури клубу завжди грали першим номером, діяли агресивно, демонстрували атакуючий футбол. Це стосується як першої команди, так і всіх решту команд «Руху». 

– Оцініть старт вашої команди у дебютному сезоні ДЮФЛ. Чи було хвилювання у хлопців і якщо так, то як з ним впорались?

– Звісно хвилювання було, і це показала перша гра. Можливо навіть ми трішки недооцінили рівень ДЮФЛ, бо зіграли в нічию 2:2 з «Волинню». Хлопці навіть не очікували такого важкого старту. Хоча тренерський штаб попереджав, що це чемпіонат України, тут всі команди будуть налаштовуватись на «Рух», ні з ким легко не буде. Тому потихеньку вони звикають до такого тиску. 

– Як діти сприйняли нічию у Луцьку у першому турі і скажемо так, не зовсім зрозуміле суддівство?

– Ми обговорили це всередині команди. Повірте, це ще квіточки, бо дуже часто, особливо у виїзних іграх, скажемо так, є упереджені моменти. Тому тренери сказали хлопцям, що далі нас очікують ще важчі ігри в плані суддівства. До цього треба звикнути, не звертати на це увагу, а головне – не давати суддям приводу впливати на гру. Якщо ти забиваєш 2-3 м’ячі, граєш впевнено, то жоден суддя у світі не зможе завадити тобі здобути результат. Звісно, після тієї нічиєї хлопці трішки переживали, бо хотілось дебютувати з перемоги, але нічого, потихеньку команда адаптується до реалій ДЮФЛ.

– Другий тур – клубне дербі з ДЮСШ «Рух». Який настрій панував у роздягальні до і після матчу? Це була перша перемога хлопців на рівні ДЮФЛ. 

– Відчувалось перед грою, що хлопці переживають. Знову ж таки, нічия у Луцьку тиснула на гравців. Перший тайм ми важко входили в гру, але коли забили другий м’яч, то команда «розквітла», повірила у свої сили. Далі хлопці забили третій м’яч та виграли. Ця перемога додала нам наснаги. 

– У суботу ще одне дербі – проти «ЛФКС-Карпати». Як на нього налаштовуються хлопці?

– На такі ігри не треба налаштовувати команду – вони самі все прекрасно розуміють, проти кого ми граємо.

– Які цілі на сезон ви ставите перед собою та перед командою?

– Завжди хочеться зростати як тренер, набувати досвіду. Зрозуміло, що не все ще виходить. Знову ж таки, якщо говорити про дитячий футбол, то це мій перший досвід. Я до цього звикаю, поки ще не так швидко, як хотілося. А щодо команди, то треба боротись за перемогу у чемпіонаті ДЮФЛ.