Старший тренер «Руху» U-11 (гравці 2015 року народження) в інтерв’ю клубному медіацентру підсумував виступи команди в першій частині сезону 2025/26. 

– Олександре Степановичу, влітку ви приєдналися до Академії «Руху». Розкажіть, як отримали пропозицію та чому вирішили погодитись? 

– Я працював тренером в одній з київських академій. Ми приїжджали на збори в Академію «Руху», де я познайомився з тренерами та керівниками клубу. Мені вдалося зарекомендувати себе як хорошого спеціаліста, і ще минулої зими були розмови про те, що є можливість приєднатись до «Руху». А влітку зі мною зв’язався один із тренерів Академії та сказав, що клуб шукає тренера для команди гравців 2015 року народження. Я приїхав, поспілкувався з директором та спортивним директором Академії «Руху», після чого отримав посаду старшого тренера у команді U-11. Мені була цікава ця пропозиція, адже Академія «Руху» – одна з найкращих в Україні й це підтверджується не лише чудовою інфраструктурою клуба, а й результатами на полі. Тому вирішив погодитись та приєднався до «Руху». 

– Як формувалась команда 2015 року народження? Частина гравців вже мала досвід виступів разом з командою «Руху» 2014 року народження. Скільки гравців вдалося зібрати в команду? Чи задоволені підбором футболістів?

– Коли я прийшов, то в команді був кістяк з чотирьох гравців, які рік тренувались та грали з командою 2014 року народження. Це Ігор Штогрин, Богдан Залеський, Олександр Юськів та Марко Слобода. Це значно полегшило роботу і мені як тренеру, і партнерам хлопців у плані адаптації. Вони допомагали новачкам освоїтись в Академії, ввести їх у курс справи та пояснити, які зміни в житті на них очікують. Адже тепер дітям довелося проживати без батьків та постійної їхньої підтримки та відсутності звичного оточення. 

На жаль, я пропустив етапи відбору, які були в травні та червні, адже тоді ще не працював у клубі. Тож долучився до команди вже на фінальному етапі відбору перед стартом сезону. Загалом ми відібрали 13 дітей. Але батьки п’ятьох з них вирішили, що поки що діткам зарано ставати самостійними та проживати в Академії вже зараз, тому вони, ймовірно, приєднаються до нас у наступному році, але знову пройдуть відбір. У підсумку, ми зарахували 8 дітей, тож зараз у команді 12 гравців. Всі вони живуть та тренуються в Академії, я повністю задоволений якістю футболістів, які є в нашому колективі. Єдине – нам трохи не вистачає ротації, адже команда грає у форматі «8+1», тому в нас невелика кількість гравців для заміни. Після Нового року до нас доєднається ще один хлопчик, але ми проводимо селекцію і, можливо, до нас приєднається ще кілька гравців для підсилення складу.   

– Як команда готувалась до сезону? Першим турніром для «Руху» U-11 став Leo Cup – які результати «жовто-чорні» продемонстрували там?

– Наша команда влітку формувалась, тому зібралась та розпочала підготовку найпізніше з усіх в Академії. Відбір, переїзд – все це зайняло час, поки хлопці приєднались до нас. Команда фактично не мала часу на тренування і одразу ж розпочала виступ на турнірі Leo Cup. Ми зайняли там 6-те місце, виступали не зовсім впевнено, але це власне й пояснюється тим, що в нас був ще незіграний на той момент склад. У своїх командах раніше вони були лідерами, а тут зібрався новий колектив, де треба було адаптуватись, звикнути один до одного. Спершу кожен хотів до себе більше уваги, перетягував ковдру на себе, тобто більше возився з м’ячем. 

Це був важкий турнір, адже хлопці вперше грали разом. Майже неможливо показати прогрес за кілька днів. Не було часу навіть награти якісь комбінації, тому хлопці показували на що вони здатні і чого їх навчили раніше, а я підказував їм, як краще діяти в тих чи інших ситуаціях. Звісно, виділялися ті гравці, які вже рік тренувались та мали академічну підготовку в клубі, і їхній виступ був яскравим. Зважаючи на обставини, ми показали хороший результат. 

Я пригадую ті матчі й бачу, як зараз грає команда, то результат і гра – зовсім інші. Хлопці значно прогресували і це помітно неозброєним оком. На полі вони діють більш усвідомлено, краще розуміють свою функцію, є награні компоненти та комбінації. Всі діти розумніше поводять себе в грі, але головне – формується колектив. Є комунікація між гравцями, і це не менш важливо, ніж тактико-технічна підготовка. Кожен хоче принести користь команді і загальний успіх ставить вище за своє «Я». І тепер помітно, що результат досягається не лише завдяки індивідуальним якостям, а й через ігровий стиль команди. 

– В яких ще змаганнях виступали ваші підопічні?

– Після Leo Cup команда працювала вже у звичному режимі. Згодом ми поїхали на міжнародний турнір в Польщі. Там ми зайняли 5-те місце, а загалом там змагались 28 команд. 

Також «Рух» U-11 змагався на турнірі Izola Piran Trophy у Словенії. Два дні команда виступала без поразок, класно розпочала змагання. У третій ігровий день в півфіналі ми зустрілись з угорською філією «Барселони» та поступились супернику в серії пенальті. А в матчі за 3-тє місце «Рух» переміг «Тріглав» та виграв бронзові нагороди. 

– А як щодо місцевого турніру? Які результати «Рух» U-11 показав в обласній першості? 

– Ми виступали в ДЮФЛ Львівщини й грали проти на рік старших суперників – гравців 2014 року народження. Там ми зайняли 1-ше місце, завершивши турнір без жодної поразки. У фіналі «Рух» переміг ФК «Львів» з рахунком 1:0. 

– Якщо порівнювати місцеві турніри та міжнародні змагання, то що нового ви побачили за кордоном? Чи велика різниця в плані виховання юних футболістів? Який новий досвід ви отримали? 

– Я вважаю, що Академія «Руху» самодостатня і не поступається європейським, а часом навіть має й кращі умови як в плані інфраструктури, так і в плані свого функціонування. Ми не поступаємось тим же «Андерлехту» чи «Леху» проти яких ми грали на міжнародних турнірах. Не можу сказати, що там є щось краще, ніж в нас, чи кардинально щось відрізняється. Принаймні якщо ми говоримо саме про розвиток дітей – категорію U-11. Навіть в 10-річному віці діти розуміють важливість правильного налаштування, важливість своїх дій на полі. 

Я ще молодий тренер і багато чому можу навчитись не тільки на міжнародному рівні, а й в більш досвідчених колег в Академії «Руху». Наші тренери охоче діляться своїм досвідом, дають цінні поради. Кожному тренеру важливо продовжувати вчитись та не зупинятись у своєму розвитку. 

– Як хлопці адаптовувались до умов Академії «Руху»? Це наймолодша вікова категорія в клубі, тож як діти звикали до побуту, адже це перші їхні півроку поза домом? 

– Побут та навчання – невід’ємні частини життя вихованців Академії «Руху». З навчанням хлопцям допомагає вихователька – вона дуже талановитий педагог та має чудовий підхід до дітей, а також дуже допомагає тренерам. 

Щодо спілкування дітей зі мною як з тренером, то діти звертаються з різноманітними приводами. Це і просто допомогти зав’язати шнурівки, чи щось зробити в побуті, так і обговорити якісь психологічні моменти. Діти у ранньому віці стали самостійними, тому можуть часом сумувати, або ж приховувати щось у собі – це все дуже індивідуально. Не про все вони можуть поговорити з однолітками, тому звертаються до тренерів, і можна сказати, що я для них є найближчою людиною в Академії. Я з ними проводжу дуже багато часу, ми проговорюємо всі теми: і просто жартуємо, і говоримо про якісь серйозні речі. Кожен знає, що будь-коли може звернутись до мене, навіть коли мене немає в Академії – діти мають мій номер телефону і можуть дзвонити та спілкуватись, у нас тісний контакт. В кожної дитини свій характер, свої особливості, тому важливо знайти підхід до кожного хлопця. Хтось легше йде на контакт, а когось важче вивести на відверту розмову. 

Усі діти вже адаптувались до Академії. Комусь це далося непросто. Є діти, які живуть неподалік, тому вони частіше бачаться з батьками, а є ті хто проживають далі й не завжди мають таку можливість. Наприклад, у команді є хлопчик з Дніпра. Він не так часто буває вдома, як деякі його партнери, тому йому в цьому плані трішки важче. Так, до нього приїжджають батьки й родичі, але всеодно він не вдома і відчувається, що йому важко. У грі та в тренувальному процесі він відволікався від цього, почував себе розкуто. Але в побуті я бачив його втому, тугу за домом, часом він сумував. Тому я підтримував хлопця, намагався приділити йому побільше уваги, зберегти його психоемоційний стан в нормі. Також класно, що інші діти теж це розуміють, особливо наші капітан і віцекапітан. Вони дуже розумні як для свого віку. Ці хлопці підходять та підтримують своїх партнерів, говорять з ними, знаходять точки дотику з ними.  

– На чому ви акцентуєте увагу, тренуючи юних «рухівців»?

– У цьому віці важливо приділяти увагу техніці дітей. Ми говоримо про прийом та роботу з м’ячем та без нього, біг, стрибки, координацію. Також потрібно хлопцям пояснити структуру гри. Це навіть не тактика, адже дітям у цьому віці ще важко її сприймати, а базові поняття розташування на полі – де вони мають бути в конкретних епізодах гри. Як вони мають діяти, аби на полі не було хаосу, як грати організовано. Коли вони навчаться цього і якісно працюватимуть з м’ячем – успіхи будуть неймовірними. 

– Команда відправилась на канікули – коли відновиться тренувальний процес? В яких змаганнях братиме участь «Рух» U-11?

– Орієнтовно, наш збір запланований на 19 січня. Можливо, ми зберемося навіть трішки раніше й готуватимемось до турніру. 

Перед канікулами я наголосив і дітям, і їхнім батькам, що важливо, аби хлопці відпочили. Їм потрібна пауза й не всі це розуміють. Деякі батьки та хлопці використовують цей час, аби щось додатково вивчити, покращити якісь ігрові якості. Та це неправильно, адже дітям потрібен відпочинок від тих навантажень, які вони вже отримали у своєму дуже юному віці. На дистанції сезону ця втома накопичується, бо 10-річні хлопці щотижня мають чотири тренування та один матч. 

Наступного тижня діти отримають план індивідуальної роботи на канікулах. Там є бігова робота, вправи з м’ячем. Це не сильно їх навантажуватиме у фізичному плані, але допоможе зберегти тонус перед поверненням в Академію. 

Наразі плануємо, що команда зіграє у лютому на турнірі Utmost Cup у Вінниці, а восени позмагається у Leo Cup. Також наприкінці травня команда поїде на турнір у Хорватію. Ми маємо ще пропозиції щодо турнірів, тож, можливо, позмагаємося і в інших турнірах. 

– Які завдання стоять перед «Рухом» U-11 на другу половину сезону? 

– Важливо вибудувати ігрову модель команди. Це дозволить вдосконалити нашу команду, зробити так, щоб кожна дитина прогресувала та якісно виконувала свої функції на полі. Ми продовжимо формувати наш колектив, щоб хлопці були одним цілим. 

Хочеться, щоб в грі команда ставала більш психологічно стійкою. Адже були деякі матчі, коли щось йшло не за планом, то починались моменти, які потім негативно відображались на результатах. Та я бачу потенціал у хлопців і сподіваюсь, що ми виправимо ці прикрі моменти. 

Керівництво Академії не ставить вимог щодо результатів наймолодших класів, адже головне зараз – розвиток дітей. Треба, щоб хлопці ставали впевненішими у собі, мали право на помилку, не боялись обігрувати, діяти на полі нестандартно. Вони не мають відчувати тиск і тоді зможуть розкритись якнайкраще.